Я забувала торкатися правди.
А я забувала бути, як всі.
На "добре" змінила усе, що "погано",
Спаливши у серці, надійнім, листи.
А я порожнечу топила водою
Під звуки краплин, що із неба лились.
І я прокидалась, здається, весною.
Ні. То здалося...то спокій наснивсь.
А я мерехтіла у темряві чорній,
Ховаючи світло від зайвих очей.
Погано,- казала,- змінилось на добре...
Не стало ні щастя, ні шуму людей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966585
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2022
автор: Тетяна Білогай