Ви хотіли забрати в нас світло,
Та забрали із ваших сердець.
Вам так смішно, що в нас все поблікло,
Та смієтесь над горем людей.
Вам давно уже міски промили
Пропагандою "вищих ідей",
Що імперію знов ви створили,
Та імперію з темних людей.
У вас скільки вже років теракти,
У вас всі забирають права,
Але вірить не хочете фактам,
Бо у вас в голові темрява.
Ваша влада повсюди вам вторить,
Що в Росії скрізь є вороги,
Що це Захід вам пакості робить,
Що у ньому причина біди.
Ні, це в вашім народі причина,
Ви так довго звикали до війн,
І до царських звитяг і до лиха,
Що ваш цар робить ближнім своїм.
Ви жорстокість на всіх виміщали
Ви так хтіли усіх покорить,
І грузин, і чеченів - й не знали, -
Українців вам не зломить.
Те що темно у нас, не радійте,
У нас світло у наших серцях,
І ми зможемо сильними вийти,
А ось ви - вбиваєте цвях...
До народу свого, до країни,
До культури своєї й ідей.
Бо від вас усюди лиш війни,
І руїни, і смерті людей.
Ми зуміємо все пережити,
І відновимо світло в домах,
Й ворогів переможем. І квіти
Ми засієм на наших ранах.
А ось вам - далі з цим жити,
Із тавром терористів й невдах.
Потім голосно будете вити,
Бо в війні ви потерпите крах.
Тимчасово у нас все поблікло,
Але з'явиться й сонце на наших ланах.
Пам'ятайте, важливе те світло.
Що не в хаті, а в людських серцях.
24 листопада 2022 р.
м. Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966539
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2022
автор: Сергій Ткач