Я бачу все всоте
І можу дивитись на це без кінця:
З’являється сонце,
Немов пташеня, що вилазить з яйця.
А ніч тишу любить,
Купається нишком у теплім Дінці.
В міцній шкаралупі
Тримає бурхливі, палкі промінці.
Пташа жовтороте
Прокльовує вранці міцний небосхил,
Ворушить, колотить
І рветься на волю, сердешне, щосил.
Світає над краєм –
Прокинулась з іскрами сонна земля.
І ніч відступає –
Як квочка дбайлива, голубить маля…
Тепло й позолота…
Це диво – світання у пензлі митця…
Я бачу все всоте,
Та можу дивитись на це без кінця.
/ Фото світанку від Марка Пуреля./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966432
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2022
автор: Білоозерянська Чайка