Я поклонюсь тобі, своїй землиці,
Свята ти, нене, змучена в вогні.
Та, по при все, душа твоя із криці,
Ти є народ - гартований в борні.
Обпалений, знівечений війною,
З міцною силою в палких серцях.
Не легкою дається те ціною,
Терпкий проліг до перемоги шлях.
Просяклий кров’ю зранених, убитих,
З каліцтвом в грудях, слізьми на очах.
З жагою правди та несамовитих,
Нескорених, котрі збороли страх.
Вони ідуть вперед крізь біль і неміч,
Крізь гул арти, моторів гул та чад.
Вони завжди прийдуть тому на поміч,
Хто потребує захисту й порад.
Вони - Герої нашої епохи,
Прості на вигляд, навхрест автомат.
І, як потреба, - грізні відчайдухи,
В бою стають сильнішими в стократ.
Я поклонюся низько до землиці,
Хрест покладу за кожного бійця.
Разом ми - нація, ми - українці,
Нам не життя без славного вінця.
20.11.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2022
автор: Валентина Ланевич