Не розуміє молодий старого аж
доки сам ся не постарів.
( народна мудрість)
Як наречена Берізка стояла,
Осінь у шати красуню вдягала.
Розчісував ніжно вітер їй коси,
Личко вмивали сріблястії роси.
Струнка, білокора - дивитися мило,
Небесна блакить шатром її вкрила.
Береза - щаслива... молодість, сила.
Старенна* Верба, - скрипуча і сива,
Трухлява, самотня вітер оминає,
Ніхто не причеше, та й кіс вже не має.
А де ж тая врода і радісна днина?
Одна лише думка: коли та година
Настане для неї, бо світ вже не милий,
Літа прошуміли, гроза відгриміла...
Спомини й пам'ять такі вже старечі...
Хто б шаль їй накинув? Мерзнуть вже плечі.
- Не журись, Вербице, не все в наших силах,
Живем тільки доки "літаєм на крилах",
А склавши чи втративши їх на хвилину, -
Шубовсь, як той камінь, та вже в домовину...
* Старенна - (рідко вжив.) дуже стара.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965867
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2022
автор: Галина Лябук