Коли сонце стікає по скроні,
зігріваючи пристрасне тіло.
Я рахую сузір'я на твоїх долонях,
витираючи лінії зайві, чорнилом.
Коли хмари промерзло танцюють,
видихаючи свіжість висот.
Твої форми картину малюють,
із зображенням дивних істот.
Котрі міцно тримають за руки,
та танцюючи під рясний фіолет.
Такі дивні, та чимось привабливі рухи,
що пробиваються світлом крізь
Космічну Туманність П'янких сигарет
Сонце вкотре стікає по скроні,
затуливши від світу химер.
Ховаю в кишені твої холодні долоні,
та цілую в уста, поки ніхто це не стер.
12.11.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965804
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2022
автор: Arthur Savchuk