Мабуть, я все ж поганий дуже,
Розлив під ноги вам калюжі,
Прийшов із вітром і туманом
Сумним, похмурим дідуганом.
Я листопад. Я меланхолік.
Яскравих не творю символік.
Торкаюсь кожного обійстя,
Щоб скинути останнє листя.
Ховаю літо під плащами
Та п'ю в кафе коктейль з дощами.
І що зі мною вам робити?
Нічого. Просто далі жити.
Дурницями не перейматись
І дню наступному всміхатись.
Частіше рідних обіймати
І словом теплим зігрівати.
12.11.2022
Віктория Манойленко
/фото з відкритих джерел Інтернету/
P.S. Є ще один варіант цього віршика, написаного мною раніше російською мовою.
Він тут: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926956
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2022
автор: Вікторія Манойленко