Хіба це не війна?

Чому  війна  не  названа  війною,
Адже  вбивають  нас?  Не  перший  рік!
Почав  її  кремлівський  параноїк.
Чи  розуміє  він,  який  це  гріх?
Свою  він  честь  давно  продав  за  безцінь,
А  мо’,  її  у  нього  й  не  було?
Дев’ятий  рік  ми  всі  у  небезпеці,
Бо  смертоносне  путінське  жало.
Тож  кров  людська  тут  ллється  без  упину.
Земля  тремтить,  побачивши  цей  жах:
Розстрілюють  у  фас,  анфас  і  в  спину.
І  це  для  орків  навіть  не  межа.
Міста  змітають  бомби  і  ракети,
І  жертв  людських  не  сотні  –  тисячі.
Давно  для  світу  це  не  є  секретом.
Кричать  щоночі  на  біду  сичі.
Але  і  це  уже  нас  не  лякає,
Не  маєм  інших  ми  альтернатив.
Загарбників  –  час  прийде  –  покараєм!
Вже  скоро-скоро  будуть  їм  кранти!*
11.11.2022.
*  -  кінець,  загибель  кого-  або  чого-небудь
Ганна  Верес  Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2022
автор: Ганна Верес