Чому війна не названа війною,
Адже вбивають нас? Не перший рік!
Почав її кремлівський параноїк.
Чи розуміє він, який це гріх?
Свою він честь давно продав за безцінь,
А мо’, її у нього й не було?
Дев’ятий рік ми всі у небезпеці,
Бо смертоносне путінське жало.
Тож кров людська тут ллється без упину.
Земля тремтить, побачивши цей жах:
Розстрілюють у фас, анфас і в спину.
І це для орків навіть не межа.
Міста змітають бомби і ракети,
І жертв людських не сотні – тисячі.
Давно для світу це не є секретом.
Кричать щоночі на біду сичі.
Але і це уже нас не лякає,
Не маєм інших ми альтернатив.
Загарбників – час прийде – покараєм!
Вже скоро-скоро будуть їм кранти!*
11.11.2022.
* - кінець, загибель кого- або чого-небудь
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2022
автор: Ганна Верес