Із лікарні приїхала додому Галина.
Сказав лікар:-Для вас,бабо, слаба медицина.
Їдьте краще у село,думайте про Бога!
Бо з вашим діагнозом, вже туди дорога…
Зайшла в хату, пусто, тихо ,лиш мухи літають.
Хоч у хаті й рідні стіни,та не помагають.
За стіл сіла, наплакалась, на життя та долю.
Про кінець задумалась…душа повна болю.
Слава Богу сім’я є ,кажуть - В дітях сила!
Недаремно ж все життя ради них робила ?
Сину - будинок, під виплату брала.
На нову машину, дочці грошей да’ла.
І торби, немов той графік, Тридцять літ возила…
Тож на старість, добре слово й хліба заробила!
Спершу сина по мобілці Галина набрала .
Розридалась,про болячку свою розказала..
Син мовчить, лиш сопе носом, отвіту немає.
Чує мати , як невістка в трубку отвечає:
-Мій будинок, не приют!Хай до дочки їде!
Їй машину купували, хай за нею й сліде!
Я для себе і ще толком, навіть не пожила.
Не хватало, щоб ще судна з під неї носила!
Обірвалася розмова,краще б не дзвонила.
Тож набрала доньку меншу, що для серця мила .
Розказала все як є , за відмову брата,
Вибачалась , що стара , та що небагата.
Що надія лиш на неї, бо вона кровинка…
Донька слухала, зітхала ,мовчала хвилинку.
Потім каже -Знаєш ,мамо ! В мене зараз плани !
Любов майже на кону,страсті ,як вулкани!
Може зять в вас новий буде, молодий ,хороший.
Маєм в Турцію поїхать, тож позичте грошей!
Та радійте за дочку , кидайте ридати.
Треба трошки поживти , не смійте вмирати !
Сльози витерла Галина, зачинила двері
І пішла на сільський цвинтар,до свого Валєри.
-Привіт любий! Все лежиш ? Сумно тут самому ?
Біля тебе скоро ляжу…не потрібна нікому.
Чи то ми не так жили, чи не так учили?
Край прийшов , а все життя, позад розгубили…
****************************************
Із берези брунька впала, на сережку схожа,
Зарипіла на цвинтарі, стара огорожа.
Тихо тут ,поміж хрестів , вітерець гуляє…
Життя десь дзвенить, кипить, а тут…засинає…
24.09.2022р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965567
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 13.11.2022
автор: Степан Олександр