Під ноги осінь золотом лягає,
І будить струни творчої душі.
У поле кличе, до води, до гаю,
Де пломеніють барвами кущі.
Туманом став ще сонний позіхає,
Коли стрічає сонце день новий,
Митця, звичайно, все це надихає,
Адже немає кращої канви,
Аніж оця природи вишиванка
У супроводі звуків чарівних.
Відоме полотно це людям змалку.
Немає в ньому місця для війни.
29.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2022
автор: Ганна Верес