Заплакав тугою черлений листопад
Байдужа мряка сповива змарнілу казку.
Під громовитий свист ракетних канонад,
Липка буденність мимохідь зриває маски.
Не замовкаючи в пітьмі горлає сич,
Поміж розстріляними вщент кордонами
Передвіщаючи журбу блідих облич.
А біль зростає, дозріває гронами.
На перехресті горем зболених звитяг
Повзе імла, шипить змією сивою.
Наскрізь фатальністю просякнуте життя.
Не змити кров пролиту жодной зливою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2022
автор: Sunnyli Rich