Безпечно сиплються слова порожні.
Шугують, непотрібні, під ногами.
Тіла-посудини. Щербате кожне.
Втікає сила.
Вміємо ми з вами
Себе роздати безкоштовно.
Ні?
Опорожнівши, ввечері, безсилі
Рахуємо, що доброго зробили.
Егей! Нічого.
І так день при дні.
Потішили пихате самолюбство.
Начистили корону егоїзму.
Таке-собі, ментальне рукоблудство
Заведене за норму у суспільство.
Тому і бідні, бо такі дурні.
Бо гроші йдуть на силу, яка в тілі.
Не розпорошену на заздрощі і злобу,
Не рвану поспіхом в буденнім ділі.
Не зсипану словами край дороги…
Збереш своє – шокує результат.
Збери себе з сусідських короваїв,
З чужого ліжка, долі і каструлі.
Знайди в собі безмежжя і розмаї.
Від вроків накрути в кишені дулю.
Чекай. Щось й злупиться з того яйця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2022
автор: Пісаренчиха