Гортаючи стопки книжок запорошених,
Ти сенс життя шукаєш у них,
Серед героїв інфантильних,
А сенс життя у нас самих.
Адже храм душі свій кожен будує,
І кожен – щастя коваль.
І як він життя своє влаштує,
Так жити і буде він – Творець.
Навчаючись у цьому світі потроху
У мудреця, у ситого та босого,
Їхній досвід якщо зможеш розумно зважити,
Сенс життя зрозумієш, що подарована Богом.
А сенсу шукати зовсім не треба.
Він не печера, не струмок,
Де є захист та прохолода.
Створи його з цеглів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2022
автор: NaTa Ly