У жовтні листя пожовтіє...
І пташки полетять у теплий край...
І вітер в трубах дико взвиє,
Тебе я не покину, так і знай!
Я буду просто так присутня,
Коли я треба - погукай,
І будуть дні з ночами незабутні,
Тебе я не залишу, так і знай!
Молитимусь вночі - палають свічки...
За тебе, діточок, любов і мир!
І жовтень жовтим розмалює стрічки,
Що будуть вплетені в життєвий вир.
Молитва Богу долетить, я знаю!
Всьому поганому наступить край.
До Богородиці долоні я здіймаю:
Буятиме зеленим рідний гай!
А зараз осінь - треба почекати...
За жовтнем має бути листопад...
І нам з тобою та й не знати...
Що розквітатиме ще старий сад?..
У жовтні листя пожовтіє...
Пташки повернуть навесні...
І вітер теплий дощем вмиє...
Тобі радію, ти - мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96496
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.10.2008
автор: Оксана Чадаєва