Моє кохання, що стрімке, мов водоспад,
Колись засохне, наче листя в листопад,
Загубить силу, мов розчинені дими,
Порине в сон, відчувши подихи зими.
Та поки грає воно променем в душі,
Гойдає серце, наче вітер комиші,
Пташиний щебет сіє в просторі землі,
Тримає курс, мов капітан на кораблі,
Ти не ламай його, як спину шторм кущу.
Нехай росте, немов гриби після дощу.
Хай чує голос твого серця, його бій,
Дарує подих свій планеті голубій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964891
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2022
автор: Крилата (Любов Пікас)