У підвалі сиро

Не  відпущу,  повір  мені!
Коли  ти  там,  а  я,  ось  тут,
Навіть  у  ці,  тривожні  дні,
Давно  війна,  бої  ідуть.

Слова  рашистські  ніби  ртуть.
Від  безнадії  і  безсилля,
Страждають  душі…    навіть  мруть,
Коли  ж    скінчИться,  свавілля?

Блукає  злість,  поміж  смертей,
Хоч    і  тікають  та  гребуть,
Усе  підряд.  Таких  гостей,
У  дім  й  за  стіл,  зовсім  не  ждуть!

Наглість  -    свобода  терору,
Малеч  –  сестра  всій  підлоті,
Та,  як  спинити  потвору?
Скоріш  втопить  би  в  болоті!

Щоб  жаб  та  червів    скормили,
До  нас  забули  дорогу,
Щоб  всі  непотрібом,  згнИли!
Пробачить  ні!  Нема  кого!

 Підвал,  мокреча,  чорна  цвіль,
Я    сильна,  витримаю,  знай,
Бажання  в  мене,  в  тебе  ціль,
Скоріш  звільнити  рідний  край!

Думки,  весь  час  з  тобою  я,
Від  куль,  снарядів  захищу!
Молюсь  за  тебе.  Збережу,
Надію    й  віру  в  майбуття!
Бог  подарує,    нам  життя!

                       28.10.2022р  


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2022
автор: Ніна Незламна