Спалах уяви п'янкої
Заполонив просто́ру*.
Сяйво вздовж річки в'юнкої –
Сіф* посміхнулась Тору*,
Снить велетенський де я́сен*
Вічним життям небесним
В світі міфічному а́сів*.
Космогонічні весни
Слайдами вмить промайнули.
В ціле зійшлись фрагменти,
Опанували минуле,
Згладили рудименти
Світобудови глевкої –
Дійсність про долю дбає.
Квітнуть барвисті левкої...
А́сґард* в думках буяє...
Спалах п'янкої уяви –
Мліє хмільна просто́ра.
Часу вбачаю рух длявий*.
Сіф обіймає Тора...
25.02.2020
*просто́ра (діал.) - простір
*А́сґард - у скандинавській міфології небесне місто, світ богів-асів.
*А́си - раса богів у скандинавській міфології.
*Тор - бог грому та блискавки у скандинавській міфології.
*Сіф - богиня плодючості, дружина Тора, мешканка Асґарда, відома своїм чарівним волоссям.
*Велетенський я́сен - Іґґдрасілль - світове дерево (дерево життя), у вигляді якого скандинави уявляли собі всесвіт.
*длявий (розм., рідко) - який здійснюється повільно, без поспішності
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2022
автор: Олена Студникова