Доторкаючись прозорими пальцями,
До холодних небес.
Я, відчуваю їх вроду нескінченну…
—Ай й дійсно воскрес.—
Б’ють зоряними батогами юну Гею,
Волхви сиві.
Вистраждала, вимолила…
Простили — остигає….
Червоніє простір — рум’яніє,
З'єднуються невидимі ріки.
Рождається слава
У віки вічні!
Ступає нова ера по морям, по гОрам…
В душі зазирає.
Колоссяться, зріють, наче кров’ю
кроплені.
—Вродять, вродять, неодмінно вродять!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964676
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2022
автор: Олег Крушельницький