Розшумілись верби біля ставу,
Дуб могутній вітами гойда.
Розв"язала цю війну криваву
Ненаситна путінська орда.
І стрункі берізки білокорі
Листячком тривожно шелестять.
Скільки ж бо приніс Вкраїні горя
Цей "освободітєль", варвар, тать.
Перелякано тремтить стара осика,
Явір долу гілля похилив.
Бо зазнав народ наш горя й лиха
Від своїх здавлось би "братів".
Клен широкими багряними листками
Хоче землю застелить від зла.
Не були ніколи нам братами
Ті, що прагнуть знищить все до тла.
Вистоїть народ наш й переможе
Путінську загарбницьку орду.
І радітиме тоді деревце кожне
Та всехвальної співатиме йому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський