Я напишу вам щось не так і щось не те.
Вже наче звикла бути рідною - чужою.
Між нами протиріччя із "але",
Створені чи щастям, чи журбою.
Не вміли довіряти. Не змогли...
Та ми бодай в пів голоса кричали,
Що не потонуть наші кораблі,
Як кинуть ті потомлені причали...
Моя любов не стишена роками.
Моя любов не бачить вечори.
І там, де сонце зІйде поміж нами,
Я пригадаю звичне слово "ми".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2022
автор: Тетяна Білогай