Туди, де зорі виснуть у імлі
І пахнуть роси молодим туманом,
Летять думки на вільному крилі,
А в них тривожних спогадів немало.
Дитинства там і миті, і роки,
І юності літа, легкі, русяві,
Їх свідками були і є зірки,
Що падали у тихі води ставу.
Голубить серце спогади оті
І пам'яті знов дякує у –енне
За роки безтурботні, молоді,
Під супровід мелодій «Зелен-клена».
На мить здалось, що й я – уже не я,
А та далека дівчина з косою,
Залюблена у небо і поля,
З душею, що поранена красою.
Може, це добре, що думки крилаті
Допомагають повторить життя
Все, до дрібниць, а головне, без плати
І з присмаком німого каяття.
27.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2022
автор: Ганна Верес