Стукав дощ у вікно , просто дощ, а я чула твій голос.
Там за склом серед ночі у листі згубились сліди.
То зі мною було так давно, і по новому колу:
Знову осінь і дощ, і у ніч шепочу - не іди.
Не зупинишся, знала, не можна того зупинити
Хто хворів першим кроком за двері спочатку у снах.
Та ступив за поріг на дорогу, дощами розмиту,
Й мокру стежку, що снилась засипана листям, впізнав.
Відбуло, відболіло, і тішать рожеві троянди
Де дбайлива і сильна рука відламала шипи.
Але знову цей дощ ,і це листя, й забута вже зрада,
Й пожовтілі ключі, що ти біля дверей почепив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2022
автор: Горова Л.