Сонце ясне, сонце красне,
Кидай ніжні променí.
Світло хай твоє прекрасне
Втоне глибоко в мені,
В серці, у душі, у тілі
Розіллється, мов вода,
І, неначе крига біла,
Стануть лихо і біда;
Мов холодний сніг, розтануть,
Відійшовши в небуття,
А на їхнім місці встануть
Найсвітліші почуття.
Тільки ти, о ясне сонце,
Не ховайсь за небокрай.
Ти до мене у віконце,
Сяй, світи, лиш не згасай.
Хай наповнюсь я тобою,
Хай наповнюсь до кінця.
Лиш не смій переді мною
Відвертать свого лиця.
І як квітка, як травина
І як небо голубе,
Я, як будь-яка людина,
Потребую теж тебе.
Ти немов даєш-бо крила
Сильні, дужії, міцні,
Із якими диво-сила
Прокидається в мені
Й серце наче оживає,
Квітнуть світлі почуття,
Буйноцвітно розквітає
Молоде моє життя.
Євген Ковальчук, 23. 10. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2022
автор: Євген Ковальчук