про що говорять слова,
коли безмовні думки?
чом бентега мені не нова,
чом знаю її вже роки?
як сон забирає безсоння,
що рятує мене цими днями?
чому чую його я відлуння,
які є до цього підстави?
як дізнатись та як пережити
усе, що судилось мені?
які зібрати ковш сліз й не розлити
на чиємусь колючім плечі?
як відчути нечувану тишу?
в моїй виють примари з минулого.
та чомусь їх таки не полишу,
хоч вони на полицях забутого.
всі слова, що торкаються губ –
то є чиста, криштальна вода.
вони лиш туманять твій слух,
наче вишня з п‘янкого вина.
і так хочу розв‘язати кайдани,
до яких я роками звикала.
їх, мов мати, зв‘язала – омана,
яку ж я, мов дитина, кохала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2022
автор: Анна Стейша