Щодня мій погляд розбивається об тишу
Я все ще тут, серед моху і трави залишена
І щоранку, за мить до того, як війна проріже очі
Я блукаю лісом і так само боюсь що не встигну до ночі.
Кожного дня, я вдивляюсь у лиця у вікнах й машинах
Може Бог таки є, проведе, або знаками вкаже куди нам
Я не вірю, що так нам судилось згубитись по світу
Як засну, побіжу знов туди, до туману і вітру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2022
автор: Shum