Дочекайся мене, моє рідне село.
Твої вулиці ще мої кроки почують.
Як би тяжко нам зараз усім не було,
Наші хлопці нам спокій і мир відвоюють.
Дочекайся, мій дім, не здавайся гарматам,
Нехай ворог не ступить за хвіртку мою.
Боже милий, дай тиші всім затишним хатам,
Простягни над селом моїм руку свою.
Захисти тих людей, що страждають щоночі,
Хто в окопах холодних чує подих землі.
Порятуй ці дитячі налякані очі,
Їм ще жити і жити… Вони ще малі…
Дочекайся, садок. В ньому мамині вишні…
Їхні зранені віти болять і мені…
Спаси, Господи нас. Порятуй нас, Всевишній,
В нищівній цій, жорстокій і безжальній війні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2022
автор: Любов Вакуленко