Золотисто-шафранна осінь
Полишила на зиму наш край.
То чому я збираю досі
Умовиводів зрілих врожай?
Ніч химериста, ніч дивацька
До бурхливих натхнень має хист.
Тільки очі закрий, зненацька
Промайне у вікні вовчий хвіст.
Ніч вільготно-імлиста, вогка,
Мов крізь сито мрячить за вікном.
Чи про вовка була промовка? –
Бо сидить вже той вовк за столом
І складає казки хвостаті
В чудернацькій уяві моїй,
Де збираються в теплій хаті
Персонажі уявних подій.
Мають всі особливу вдачу,
Прибули, певно, з інших світів.
Вовк складає, а я тлумачу –
Не забракло би тільки-но слів...
Витребеньки то все і примха
Невгамовних уяв навісних.
Час вже снити казками, ІМХО.
Тож бажаю вам снів я міцних!
15.12.2021
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2022
автор: Олена Студникова