Не слухаєш ти досвіду, порад,
Метелики такі недосконалі!
А в ураганнім танці, над проваллям,
Прошу тебе: сумлінню ти не зрадь.
Життя – вважаєш, ніби темну ніч,
З гризотами негаснучого его,
Ти лялечка… від голови до стегон…
Душа ж твоя летить вогню навстріч.
Руйнується крихкий уявний світ,
В оточення – ти викликаєш подив,
Це з гусені така з’явилась врода?
Милується красою юнь услід…
Не можна крил приклеїти: літай!
Зумій змінитись. Не звертайся в кокон.
Поміж людей не будь ти одинока –
І мрій! Тебе покличе висота!
В часи війни, жорстокості і вбивств
Ти вір: добро зуміє все збороти!
Бажаю насолоди від польоту,
Наповни світ красою і люби!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2022
автор: Білоозерянська Чайка