Присвячується непоправній втраті сім"ї подруги дитинства Людмили.
З погляду чи дотику, зітхання
відчуваю душу я твою...
Не потрібні нам слова зізнання -
розумієш ти печаль мою.
Плин життя охоплює за плечі
і кружляє вихором у даль
наш з тобою тихий, скромний вечір
розколовся на дрібний кришталь.
Вже назад нічого не вернути,
не зліпить з дощу сніговика!
Ні, не можу я тебе забути...
Гірко моя доленько! Важка
полинова нічка сльози ронить,
зорі переказують привіт,
час ніколи рани не загоїть,
бо без тебе зпорожнілий світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2022
автор: Батьківна