Важка дорога,
Йти непросто
У рай. А щастя – за мету.
Крізь сірі будні,
Крайнім коштом
Себе туди навік веду.
І б`ється серце,
Мислить мозок –
Такий високий дуалізм,
Такі глибокі
Вірші й проза
Встелили цвітом мій узвіз.
Я всю безцінну
Терпеливість
Куплю, як дівчину, у путь.
Не йметься вірам.
Тут важливо:
Нехай вони мені імуть.
23.10.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2022
автор: Ти-2