Той вибух влучив в мене вранці,
Вже був квиток і сухпайок.
Назад, стиснувши міцно пальці,
Я повернулась. Йшов кленок,
Ішли берези, горобина,
Ішли стривожені думки:
Моя незламна Батьківщина
Дивилась в дзеркало ріки.
Похмуре небо проводжало,
Чекало знов мене село –
На цей раз знов не обійняла...
Мій біль узяв мене в полон:
Допоки, скільки і для чого
Свята земля болить від ран?
Тривога, в кожному тривога –
Душі безжальний вітрюган.
Кричать сирени, б’ються вої,
Читаю вголос їм псалми.
Вони – титани світової,
Найкращі Господа Сини!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2022
автор: Шостацька Людмила