Ця осінь, як і я, чомусь близька Вам,
На вухо легіт рідне шепотить,
Зірвала голос я до хрипоти –
Та поруч жовтень й одинока кава.
Покличу… а слова летять на вітер…
Глінтвейну просить зморена душа,
Не гріє ні пальто, ні теплий шарф,
Коханням не змогла перехворіти.
І в стосах віршів – мій нервовий почерк,
Не зберігайте… як і я – паліть…
Лікує осінь… в спалахах палітр
Морозцю квіт, що жухнути не хоче.
Як часто лист, од сліз змокрілий, плавав!
Не мій – кленовий, вигадали Ви…
Знайомий погляд згадане ловив:
Ця осінь, як і я, чомусь близька Вам…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2022
автор: Білоозерянська Чайка