Як він в людини виникає,
Туманом розум огортає,
Де губляться думки відразу,
Не бачачи дороговказу,
Яким шляхом їм прямувати,
Куди потрібно повертати:
Чи то наліво, чи направо,
Чи прямо простувати жваво;
Який же шлях їм слід обрати,
Щоб потім вже не шкодувати,
Що вибрали вони не теє,
Що прагло серце золотеє,
Чого також душа бажала,
Коли вона його не мала.
У нім у нас зника потреба,
Як рішення зробити треба,
Та саме в той час, в ту хвилину
Він мучить кожную людину,
У розум рій думок пускає,
А що ж мене підстерігає,
Якщо зроблю в житті я цеє,
Що дасть воно мені за теє:
Чи успіх, чи біду гіркую,
Яку вже, може, й не вгамую?
Та він своїм же існуванням
Нас відповідним посиланням
На шлях до істини штовхає,
Знайти його допомагає,
Аби ми ним лиш прямували
І істину ту відшукали.
Євген Ковальчук, 21. 10. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963567
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2022
автор: Євген Ковальчук