Ще ніколи, мабУть, не трималась так міцно за осінь
Я, як зараз роблю це, в годину війни лихоліть,
Коли в обшир із рупорів сурми летять стоголосі
І слова: «Двері власній безпеці хутчіш відчиніть!»
Ще ніколи так трави й дерева очима не гріла,
Я, як зараз роблю це, у стані відбою тривог,
Рідним краєм ніколи, як зараз, ще так хворіла,
Не бажала так ревно, щоб дав йому міцності Бог.
Щиросердно гіркою сльозою так небо не мила,
Не гойдала так «ців» горобців, що ідуть в па-де-де,
Вправно так і завзято надію не брала крила,
Що рече: «Сонце слави над краєм калини зійде!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2022
автор: Крилата (Любов Пікас)