Упав із Неба визрілий смарагд.
Розбився гучно на шклянне намисто
І став чекати хто му буде рад,
Хто одягнеться в зелень урочисто.
А поруч біла ружа розцвіла.
Вбранням весільним кликала до шлюбу.
В підніжжі зелом блиснула роса
Втягнувши квітку в невідкупну згубу...
Немає більше білої краси.
Незайманість врочисто зеленіє
І тільки спогад, встигши розцвісти,
Вдягається у білосніжні мрії...
Марія Дребіт
19.10.2022 Португалія
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2022
автор: VIRUYU