Пустка...
Свище вітер
За вікном...
Уламки скла
Прорізують
Ноги часу...
Людино, де ти
У час, коли
Руйнуються світи?
Пустка...
Самотність
Огортає прив'ялі
Квіти...
Між диму
назавжди
Загубились
Мільярди секунд...
Як довго, ще
Тікатимеш від
Своєї мети?
Пустка...
У душі глибока
Безодня...
Безліч носять
у собі
оазу смерті,
Що почала
Розростатись
З шаленою
Швидкістю...
Лічені хвилини,
Щоб схопитись
За руку Життя...
Пустка...
Світ вмирає
Від спраги
Світла...
Не ховай
Свої сльози...
Встань і вийди
Назустріч
Новому дню...
Дозволь Любові
полум'ю,
Знайти
нарешті
прихисток
Хоч у тобі...
Дозволь Йому
Розгорітись
У твоїй душі
І перетворити
Сльози, які,
Наче дощ
стікають із
Твого обличчя
На життєдайну
Росу для
Помираючого
Світу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2022
автор: Вікторія Воля