Палахкотять у барвах
Рубіни на калині
І яворина в шатах, -
Та тільки сумно нині...
Двохсотого раненько
Волинь в сльозах стрічає :
Стискається серденько,
А морок * душу крає.
Село... В жалобі люди...
Вінків, квіток багато.
Тут темні барви всюди.
Зібрались, - дань віддати.
Колись в осінню пору
Лунало тут весіля...
Піднявши очі вгору,
Тримаючись за гілля,
Матуся кличе сина :
- Додому йдем, Герою...
... Здригнулася калина,
Наповнилась сльозою.
Така трагічна днина,
Ще й дощ став накрапати, -
То плаче яворина...
Журба прийшла до хати.
* Морок - тут безнадійне, сумне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2022
автор: Галина Лябук