Я гладив ніжний шовк твого волосся,
Ловив солодкий подих на устах.
В жарких обіймах, стримуючи стогін,
Шепнула ти, що повністю моя.
Легенький блюз у темряві кімнати
І твій тонкий напівприкритий стан…
Спинився час і простір розірвався,
Та й Всесвіт теж немов забув про нас.
Тоді ти оголила душу й тіло.
У ніч палку, солодку, мов нектар,
Кохались ми і пристрастю горіли…
Підступний ранок злодієм прокрався
До нас в кімнату, вихолодив жар.
Лишив на згадку образ лиш прекрасний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2022
автор: Хельґі Йогансен