Ще лютий досі не скінчився,
Настала осінь золота,
Неначе сон страшний наснився,
Але... Війна,війна , війна
Стоять обвуглені будинки
У тиші спомин ожива.
Були тут радості хвилинки
Війна... Все спалено до тла
Усе ж не час для безнадії
Блукав пустелею Мойсей,
Лишивши нам надбання віри
В молитвах зоряних ночей
Хто жив у рабстві ,дух свободи
Навряд чи зможе оцінить
Дай ракові літати змогу,
Злякається – не полетить.
Коли в душі здолав зневіру,
Йди попри труднощі і біль.
У правду непохитно віруй,
Ступай супроти ворогів!
Іди,мов лев розкривши пащу
Зубами вп'явшись у своє
Лев здобич не віддасть –нізащо ,
Бо хижий дух в ньому живе
Я щиро вірю, час настане
Ми переможем в боротьбі
Міста із попелу постануть:
Щасливі, вільні і нові.
14.10.2022 р
Фото з інтернету , м. Маріуполь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2022
автор: Ігор Козак