Хочеш я розкажу тобі казку про біло-крилу надію,
Про світлоокості ласку,і про нестрАх норовливий?
Що ж тоді слухай уважно , більше прелюдій не буде
Рими зійшлися поважно, правду сповідати людям.
У дивовижній країні, правда в якій не згадаю...
Жив собі голуб надії з крилами кольору раю.
Вічно літаючи світом сіяв він світла зернята,
І дарував нестрах- квіти мріям яких не дістати.
Та язики гірко- гострі птаху жадали спіймати,
І заряджаючи дурість словом почали стріляти.
Рани бриніли, вже викравши щастя , мов безупинні лихі злодії,
Та дитя духу відвівши ненастя пташку пригріло, зціливши її.
Голуб і досі на волі воркує поглядом світлим сповивши серця,
Маю сподіванку , що всі почують, котре жадання несе казка ця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2022
автор: Kvitka Lisovska