СТАРЕНЬКИЙ КРИМ

...Пес  тихо  доживав  свого  віку́.
Не  мав  кудлатих  мрій,  не  бився  зубом,
Покрехтував,  ковтаючи  їду,
За  нюх  тримав  життя  свого  жагу,  
Вітався,  по  собачому,  із  людом...
...А  нині  сам  сидів  між  груд    життя.
Старенький  Крим  виковтував  гавчання.
З  очей  незрячих  капала  сльоза
І  застигала,  зболена  й  руда,
Серед  руїн  кривавого  мовчання....
...Гарячі  рани  запеклись  слідо́м,
Що  залишився  пережитим  жахом.
Він  вже  оклигав  під  людським  крилом
Та  повертався  поглядом  в  гніздо,
Щоб  стерегти  СІМ'Ю  під  рідним  дахом...


12.10.2022                                      Португалія


фото  з  нету

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2022
автор: VIRUYU