Живіть же довго, москалі!
Варіться в своїм пеклі!
І рвіть до м'яса мозолі,
ведіть бої запеклі
у власній хворій голові -
протухлому болоті.
Від вух до п'ят все у крові
в поріддя з гнилі й плоті.
Живіть же довго і весь вік
шукайте в світі місця,
яке очистило б ваш гріх...
Та світ від вас відрікся!...
Живіть і споглядайте як
вас ненави́дять люди.
Москаль - це нелюд, надхижак!
Він не уникне суду,
який вершиться в небесах.
О, прийде час розплати!
На всі віки у всіх світах
вас будуть проклинати.
Живіть же довго, москалі!
Варіться в своїм пеклі,
Моліться бісу у кремлі
і лізьте в його петлі,
які він стягує в серцях
так щиро (хоч й лукаво) -
вони на шиях і руках
скриплять до вас іржаво.
Живіть, моліться і мовчіть,
як досі ви мовчали.
Не оминіть же всіх жахіть,
що нас не оминали.
Не майте спокою ніде,
хай сняться вам сирени,
тривога з розуму зведе
від споглядання сцени,
де вже не мама, не дитя -
не зрозуміло хто це...
Вам не поможе каяття!
Нехай вас спалить сонце.
Живіть же довго і не мріть,
у божевіллі знайте,
що ви - це злоба, заздрість, хіть.
Лиш тільки не вмирайте...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2022
автор: Ксенія Фуштор