[quote][/quote][i]Kaj li havis en sia dekstra mano sep stelojn; kaj el lia buŝo eliris akra dutranĉa glavo; kaj lia aspekto estis kiel brilas la suno en sia forteco.
Ap. 1:16[/i][quote][/quote]
Mi estis kiel ston’, ĵetita en mallumo
De mano de Sizif’, vivanta sur monteg’,
Kaj iris tie mi, kun sonoj kaj mortuloj
Per vojoj de koler’ eternon sen lumer’.
Sed ree fajra kri’ leviĝas sub ĉielo,
Ci aŭdas ree min – dukapa ega best’
Ĉestaras antaŭ Di’, kaj liaj haroj stelaj
Tutejon, kiel ret’, fikaŝas en poŝeg’.
La tempo de reven’! Kaj de venĝilo mia!
Ĉu vidas, mondo, min? Ĉu vidas, malamik’?
Ti’ venas cia fin’, varmega kaj soifa.
Templeto cia nun ne povas diri pacon,
Kuraĉu de la vent’, cin savu de l’diid’ –
Li longe en enfern’ atendis tian tagon.
22-23.06.22
ПІСНЯ ПОВЕРНЕННЯ*
[quote]...і мав у правиці своїй сім зірок. З уст його меч двосічний гострий виходив; вид же його – як сонце, що сіяє в силі своїй.
(Об. 1:16)[/quote]
Я був як камінь, кинутий зі скелі
В пітьму у Тартар волею Сізіфа,
Там я блукав між схлипами померлих
Шляхами гніву в вічності без світла.
До неба крику полум’я знялося,
Мене ти чуєш – монструм двоголовий
Став перед Богом, зоряним волоссям,
Як сіттю, Всесвіт він в кишеню ловить.
Це час повернення! Це час відплати!
Ти бачиш мене, світе? Враже, бачиш!
Настав кінець твій, спраглий і гарячий,
В твоєму храмі мир не провіщати,
Від вітру щезни, бійся сина Бога,
Що в пеклі ждав на час твоєї страти.
* Переклад З.Б.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962496
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 11.10.2022
автор: Григорій Мотовилко