Річард Олдінгтон ДЕЙЗІ


       [quote]кохав  більше  за  себе  і  всіх  рідних,
       нині...
       Катул,  LVIII[/quote]
Була  ти  моїм  другом  в  іграх  в  морі
Ми  разом  плавали.
Твоє  дівчаче  тіло  було  безгрудим.
 
Шукали  ми  молюсків  серед  скель:
На  сонці  ніжилися  і  байдикували;
Надвечір  йшли  ми  гратися  до  інших.
 
Я  був  щасливий,  коли  був  з  тобою.
 
Я  часом  цілував  тебе,
І  ти  мене  завжди  охоче  цілувала;
Але  боявся  я  -  бо  мав  лиш  чотирнадцять.
 
І  я  забув  про  тебе  зовсім.
Тебе  й  твоє  ім'я.

Сьогодні  я  по  вулиці  проходжу.
Вона,  яка  торкає  мої  руки,  зі  мною  розмовляє
Вона  -  хто  впізнає?  -  Єлена  з  Спарти,
Дріопа,  Лаодамія...
 
Тут  ти    
повія  з  Оксфорд-стріт.

[i]Єлена  -  у  давньогрецькій  міфології  донька  Зевса  і  спартанської  цариці  Леди,  найвродливіша  серед  жінок.  Обрала  собі  за  чоловіка  Менелая  -  царя  Лакедемонії.  Паріс  викрав  Єлену  і  привіз  до  Трої.  Це  стало  причиною  Троянської  війни.  Після  падіння  Трої  Єлена  з  Менелаєм  повернулися  до  Спарти.

Дріопа  -  пасла  батьківських  овець.  В  неї  закохався  Аполлон,  обернувся  черепахою,  яку  вона  поклала  собі  в  пазуху,  там  він  перетворився    на  змію.  Вона  народила  від  нього  сина.  Пізніше  стала  німфою  і  перетворилася  на  тополю.  Коли  її  секрет  став  відомий  іншим  німфам,  вони  перетворили  її  на  ялину.

Лаодамія  -  дружина  царя  Протесилая,  який  відразу  після  весілля  відправився  воювати  з  Троєю.  Загинув  у  найпершому  бою.  Дізнавшись  про  це,  Лаодамія  ублагала  богів  дозволити  йому  явитися  до  неї  на  три  години.  Гермес  привів  його  і  після  тригодинної  розмови,  коли  настав  час  прощання,  Лаодамія  вбила  себе,  щоб  не  розлучатися  з  чоловіком.
[/i]
[b]Richard  Aldington  DAISY[/b]
       Plus  quan  se  atque  suos  amavit  omnes,
       nunc...
       -  Catullus
You  were  my  playmate  by  the  sea.
We  swam  together.
Your  girl's  body  had  no  breasts.
 
We  found  prawns  among  the  rocks;
We  liked  to  feel  the  sun  and  to  do  nothing;
In  the  evening  we  played  games  with  the  others.
 
It  made  me  glad  to  be  by  you.
 
Sometimes  I  kissed  you,
And  you  were  always  glad  to  kiss  me;
But  I  was  afraid  -  I  was  only  fourteen.
 
And  I  had  quite  forgotten  you,
You  and  your  name.
 
To-day  I  pass  through  the  streets.
She  who  touches  my  arms  and  talks  with  me
Is  -  who  knows?  -  Helen  of  Sparta,
Dryope,  Laodamia  ...
 
And  there  are  you
A  whore  in  Oxford  Street.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2022
автор: Зоя Бідило