Ненько!Ти чуєш?Мені вже не страшно,
Гріти серця під залізним крилом.
Часом сталеві надій моїх башти,
Виють всім:-"Жити!"-забувши про сон.
Бомби гуркочуть,мов чорні косатки,
В морі загарбництва,крові й війни.
Та не хвилюйся,про них буде згадка,
Тож дуже скоро потонуть вони.
Ти мене чуєш?Тримай мою руку!
А як не чуєш,душею тримай.
І не оплакуй нужденну розлуку,
Лиш твоя посмішка верне наш край!
Тож посміхайся всім бідам на лютість,
І відпускай вже усе вороння.
Ненько!Відкрий світу всю свою сутність,-
Сутність незгаслого духу вогня!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2022
автор: Kvitka Lisovska