Коли над нами вирувала люта злива,
Ми в ній тонули без надій на порятунок.
Перед тобою я стою, ще несмілива,
І ти даєш мені свій терпкий поцілунок.
Пробилось сонце, скресла крига, стіни впали,
Світи розділені зійшлися воєдино!
Своє кохання ми нарешті відшукали,
Дійшла кінця поневірянь наших стежина.
Пливе пелюстка течією, світлом грає,
Під вітром крутиться - легка й несамовита.
Дивись вперед! Там за далеким небокраєм
Сміється наше безтурботне довге літо.
Рука в руці, до серця серце, очі в очі
Зробімо крок назустріч бажаній свободі!
Хай стане щастя нам напитися досхочу,
Новонародженим в шаленій цій пригоді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2022
автор: Небо