Здається вже не звикнути до тиші.
Не звикнути до всміхнених облич.
У темряві ховаюсь від ударів,
Рахуючи у груди поштовхи.
Я знаю руки, що беруть гармати.
Я бачу хто на це благословив.
У чергу вже вишикувались кати,
Щоб першими наводити приціл.
До них несуть, штовхаючись, снаряди,
Тавруючи на кожному ім'я.
Про мене там також не забувають -
Підказують хто про мене згадав.
Мені тепер не звикнути до тиші.
Не звикнути до всміхнених облич.
Катуй мене! Ось в цьому ти є справжній!
І не ховай очей, коли знайдеш в приціл.
------
YT: No band musician - Не звикнути
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2022
автор: nobandmusician