Холод твоєї душі вражає,
Ніби мороз, що
Що навіть метал руйнує.
Чи холодна темна вода,
В якій лиш рибам тепло.
Або ніч зі всіма зорями,
Світять холодом з далечі.
Нагріти душу твою,
То самому згоріти,
Останнім поліном,
У величезній ватрі.
Теплими босими ногами
Вранішню росу не нагріти,
Як твою душу.
Нібе промокле
Під зливою тіло,
Окаянна твоя душа.
Навіть тебе
Не гріє в капсулі
Заштореної квартири.
(Верлібр)
16 грудня 2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2022
автор: Володимир Кепич