Як світанок, сонця ще немає.
Там, де обрій, хмари, комиші.
Саморобний телескоп душі
Кожен промінь в дім мій наближає.
Кажуть, діжа золотом повніє
І по небу котиться весь день.
Проникати світло всюди вміє
І життя інструктором веде.
У світанок йду, як край дрімає,
У молитві, в таїні думок,
Вільно, сам собою я тримаюсь
І вкладаюсь повністю в щокрок.
Там, де обрій, ось зачервоніло,
Загорілись хмари, комиші.
Знову сфоткав телескоп душі:
Ся рождає світанкове діло.
07:54, 7.10.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962100
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2022
автор: Ти-2