—Благослови, матусю, на війну.
Вернусь в окопи, бо присяга кличе.
Прокинувсь легіт, віялом війнув,
Змахнув скупу сльозину чоловічу.
Застряг у горлі грудкою озон.
Береза рани на собі бинтує…
—Це полоснув наосліп вічний сон,
Виттям пробуджений, — шепнули туї.
З кишені витяг пачку сигарет.
Стиснув в долоні. —Знаєш, як скучаю?
Підводить вогкі очі на потрет
І топить погляд у глибинах раю.
—Піклуйся звідти про своїх внучат.
А я… — задуму кинув в обрій гливий—
За їхній страх помщуся семикрат.
Й пішов, вклонившись маминій могилі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2022
автор: Valentyna_S